Історія Великоолександрівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. № 1 – це історія багатьох поколінь великоолександрівців, що стали творцями свого селища та країни.
У містечку Велика Олександрівка, що 1860 року стало волосним центром Херсонського повіту. Незважаючи на те що зростало населення, у 1896 році ( 4998 жителів) працювала лише одна земська школа на 154 учня( 137 хлопчиків і 17 дівчаток), і 2 церковно-парафіяльні школи (у них навчалося понад270 учнів.
У 1899 році Міністерство освіти царської Росії видало указ про створення в північній частині села початкової школи, де було 4 класи і навчалося 154 учні. Саме з цього часу Великоолександрівська загальноосвітня школа І-ІІІ ст.. № 1 лічить час свого існування.
В архівних документах згадується вперше прізвище директора школи Петра Никифоровича Невойта (1915 рік). До війни заклад очолювали С.М.Топузов, К.І.Добрян, Ю.С.Халангот. Післявоєнне покоління вчителів та учнів добре пам’ятають директора Дмитра Петровича Діденка. У 1949 році він передав керівництво Гаврилу Васильовичу Гладкому.
Із 1974 по 2008 рр. майже безперервно школою керувала Зінаїда Петрівна Позеха. З 2008по 2015 роки директором Великоолександрівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 був Володимир Петрович Дубина. З 2015 року директором школи є Жаркова Наталія Володимирівна.
Протягом багатьох років приміщення школи не лише зазнавало істотних змін, а й міняло свою «прописку». До війни до старого корпусу добудували ще один, який вміщав 4 класи. У 1965-66 роках силами вчителів та учнів було збудовано ще один корпус, у якому знаходився спортивний зал. У 1977 році здано в експлуатацію шкільну їдальню на 100 місць.
У середині 1980-х років, коли будівля школи знаходилася в аварійному стані й не могла вміщати у своїх стінах вихованців, не могла забезпечувати вимог сучасної освіти, назріла необхідність у будівництві істотно нового закладу.
1 липня 1987 року було прийняте рішення про будівництво нового приміщення школи. Тоді директором Великоолександрівської загальноосвітньої школи № 1 був призначений Ніколенко Володимир Серафимович.
Для новобудови потрібно було знайти належне місце, але вільної зручної ділянки поряд не було. І в 1987 році було прийняте рішення про знесення 3-х будинків по вул. Леніна – вул. Шкільній, магазину – на розі цих двох вулиць та автопідприємства Районної споживчої спілки.
Усього за один рік( липень 1987 – серпень 1988 роки) методом народної будівлі звели нову сучасну школу. У її будівництві брали участь майже всі підприємства і організації району. Особливо велика заслуга належить будівельникам Райагробуду, який тоді очолював В.І.Савсюк (виконроб – Л.В.Ковалевич).
За планом будувалася восьмирічна школа на 489 учнів ( 13 класів; приміщення двоповерхове). Вона була розрахована на меншу кількість учнів, ніж у той час навчалося. Школярі мали б навчатися у дві зміни: молодші – у першу, а старшокласники – у другу. За рахунок коридорних рекреацій було додано велику кількість кабінетів, що вирішило проблему навчання в 2 зміни.
Після закриття санаторно-лісної школи 1982 року її приміщення були передані до складу СШ№ 1 й у них стали навчатися учні початкової ланки.
Навчання в закладі проводиться як за звичайною програмою так і за розвиваючою «Росток» та поглиблено вивчаються українська та англійська мови. У старших класах є профільне навчання – філологічний та технологічний профілі.
У кожного з нас був, є або буде вчитель. Це той, кому довіряємо, хто вірить у нас і веде за собою. Навіть тоді, коли сили зраджуватимуть нам, він не втомлюватиметься переконувати : « Ти зможеш. Ти зумієш. Ти – обдарований!» Імена вчителів нашої школи відомі всьому селищу. За повоєнні роки педагогічні лави налічували близько 250 чоловік, стаж роботи більшості з них сягав 35 років. В основному це були колишні випускники школи. Кожен із учителів - це чийсь ідеал, приклад у житті, непересічна, неординарна особистість.
Із книги спогадів В.Ю.Чехутської:«Ніколи не забуду наших учителів Дмитра Петровича і Марію Костянтинівну Діденків, Семена Степановича Різника, Емілію Оникіївну Єременко, Григорія Титовича Тютюнника, Оксану Олексіївну Трубачову-Різник, Олесю Антонівну Жуйван і нашу богиню, викладача української мови та літератури Олену Василівну Задорожню. Її знання та методи викладання полонили нас, усі дівчата хотіли бути вчителями і схожими на неї. Голос у неї був м’який, ніжний і трепетний, рухи спокійні, врівноважені. Олена Василівна – це був еталон справжнього вчителя. Недарма з нашого класу чотири учениці стали учителями: Раїса Опанасівна та Тамара ФортунатівнаМоруга, Галина Шерстюк і Валентина Юхимівна Чехутська.Держава високо оцінила працю нашої Олени Василівни. В 1946 році її нагороджено медаллю «За доблесний труд у Великій Вітчизняній війні 1941 - 1945 рр.» У липні 1953 року Олена Василівна отримала від Міністерства освіти УРСР значок «Відмінник народної освіти». Вона неодноразово відзначалась грамотами обласного відділу народної освіти, а в листопаді 1962 року нагороджена грамотою Міністерства освіти УРСР за самовіддану працю та визначні успіхи у справі навчання і виховання дітей. 14 березня 1962 року Президією Верховної Ради УРСР Олені Василівні було присвоєно найвище звання – Заслужений учитель школи Української РСР».
Поколінню учнів 50-х – 80-х років назавжди запам’яталась особливо дорога й рідна старенька школа. Саме з нею пов’язані їхні спогади про дитинство, юність, неповторне шкільне життя. ( Наразі зберігся тільки один корпус із 5 на старому подвір’ї школи).
Із листа-звернення Валентини Григорівни Бондар( Смола) до редакції газети «Голос трудівника» з нагоди 100-річчя школи: « У день 100-річчя моєї рідної школи від імені своїх однокласників випуску 1966 року зі словами великої подяки звертаюся до вчителів, які нас учили не лише своїм предметам , а й повели нас у життя. Вірною дорогою. Ми їх пам’ятаємо і любимо нині живих і тих, хто пішов із життя.
Низько вклоняємося і завжди пам’ятаємо Г.В.Гладкого, С.С.Кравця, Н.Г.Голівець, С.Д.Гладку, З.Д.Капітонову, Р.К.Галайденко, С.С.Різника, В.К.Богданову, С.М.Ніколенко, Б.Д.Кулагу, класного керівника ВС.Ніколенка, бібліотекаря Л.Ф.Безверху».
Із теплотою згадують і випускники 70 - 80-х своїх колишніх учителів: А.П.Соловйову, К.С.Гусєву, Л.М.Жарик, Л.М.Культенко, А.Я.Тетерєву, М.М.Масинець, Л.Й.Панєвнік, Г.Д.Ужеловську, Н.М.Калініченко, Г.Ф.Тітову, Г.Ф.Решетило, В.Ф.Цвігуненка, Т.М.Рубан, Н.Л.Краснодєд, Л.Б.Ворону,К.В. Величко, Л.Т.Россол, В.Д.Чехутську, Н.М.Калініченко, Т.К.Червінську, С.М.Ніколенко, В.М.Щура, А.І.Гаран та інших.
Наразі вчительський колектив Великоолександрівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 налічує 32 учителя.
Із нашою школою пов’язане життя кількох учительських династій.
Кажуть, щасливий той учитель, чиї учні наслідують його, йдуть його шляхом. Але величезну повагу й захоплення викликає той, хто привив любов до педагогіки своїм власним дітям. Це повною мірою стосується сім`ї Жариків – Стецюків ( Лариса Миколаївна та Ірина Іванівна – учителі хімії, Микола Миколайович – викладач, згодом – директор Міжшкільного навчально-виробничого комбінату).
Любов до професії, до дітей передається із покоління у покоління у сім’ях Соловйових ( Ада Павлівна, учитель фізики, присвятила 30 років СШ № 1, Ігор Володимирович – учитель трудового навчання, ДПЮ, інформатики; Валентина Петрівна – учитель біології); Культенко - Ніжеголенко ( Лідія Миколаївна та Петро Євменович прийшли в нашу школу у 70-х роках минулого століття, їхня дочка Оксана Петрівна – продовжує виховання здорового покоління юнацтва, вони вчителі фізичної культури).
Педагогічний стаж династії вчителів сім`ї Червінських - Влялько налічує 75 років
( Тамара Климівна – вчитель математики передала любов до дітей доньці: Ольга Олексівна – учитель початкових класів).
Учителі Світлана Михайлівна та Володимир Серафимович Ніколенко почали свою трудову діяльність 1962 року у СШ № 1 ( вона – вчитель фізики, він – учитель математики). Протягом життя вони змінювали посади, місце роботи, але неодмінно поверталися до своєї рідної школи. Їхня донька Лук`янцева Людмила Володимирівна 33 роки працювала вчителем математики у нашій школі.
Позеха Зінаїда Петрівна також не єдиний вчитель у сім`ї. Її брат Яцушко Анатолій Петрович починав свою трудову діяльність учителем фізики в СШ № 1, згодом став викладачем у Криворізькому ПТУ № 46. Доля простелила учительську стежину й перед донькою Зінаїди Петрівни: Олена Олександрівна Канцур працює у ВеликоолександрівськійЗОШ І-ІІІ ст. № 1 учителем інформатики. Онука Анастасія навчається у Криворізькому університеті, освоюючи педагогічну спеціальність.
Закоханими в професію педагога виявилися і доньки в родині Моруги, бо обидві обрали учительську долю: Корнєва Лариса Григорівна – учитель зарубіжної літератури і Лісовська Оксана Григорівна – учитель української мови та літератури.
Традицією школи є запрошувати на роботу своїх випускників. Так, в учительському колективі працюють 15 випускників школи: Л.О.Нікуліна, Ж.Д.Стрілецька, О.О.Канцур, О.Г.Лісовська Л.Г.Корнєва, Т.Ю.Шишка, О.О.Литвиненко, О.В.Тонконог, Ю.В.Трофімова, А. С. Олександровська, І.В.Соловйов, О.П.Ніжеголенко, С.В.Продченко, В.М. Сіваченко, а також діловод В.М.Петренко.